random header image

Донка з гумовим амортизатором

Рибалки називають цю снасть «гумкою». Для лову карася її застосовують, тому як «гумка» має ряд переваг перед донкою-закидушка. Основними з них є легкість визначення насадки в конкретну ділянку водойми, можливість застосування на гачку не надійних насадок і наявність більшої кількості гачків.

Для виготовлення такої снасті беруть звичайну, найчастіше білого кольору гумку довжиною від 1,5 до 2,5 м. До одного кінця гумки прив’язують вантаж, краще всього опускати цей вантаж на дно з човна. До поверхні води від вантажу простягають волосінь і кріплять на ній поплавець, за яким можна визначити місцезнаходження всієї снасті.

Іншим кінцем гумку з’єднують із волосінню, діаметр якої 0,25-0,4 мм. Місце з’єднання захищають ізоляційною стрічкою або кембриком, щоб зменшити навантаження на гуму. До волосіні приєднують повідці з гачками з інтервалом 0,5-1 м, починаючи з кінця гумки. Довжина повідків коливається від 0,3 до 1 м.

Потім волосінь прикріплюють до спінінга, який оснащений котушкою або мотовильцем, і встромляють його на березі вертикально. На волосіні розміщують невелику сітчасту годівницю, щоб залучити рибу, або розкидають прикормку з човна, при цьому орієнтуючись по буйка-поплавцю.

Потім волосінь відпускають, і гумка починає стягуючі її на глибину, волосінь з повідцями у зворотному напрямку витягають на берег. При такому оснащенні ловлять з сигналізатором клювання. У нічний час використовують дзвіночок або сторожок, пофарбований флуоресцентною фарбою, в денний – паличку з росщепом.

Залишити коментар